Зробити стартовою Додати до обраного Увійти | Реєстрація

Оновлена версія Порталу журналістів і блогерів 

Працює оновлена версія сайту Порталу журналістів і блогерів

дивитись далі
Українка в Америці, або Як почати нове життя
2012-02-14 11:18:24
Мрії... Скільки разів вони кидали нас у пустелі безнадії чи відносили в рожеве марево щастя. З ними — важко, без них — неможливо. І майже ніколи не знаєш, чого очікувати від цих мрій: чи то розчарування, чи то радість, чи то ... Америку!
То що таке США  для українки? Задоволення, шок чи зайві кілограми? Ніколи не могла повірити, що  мої враження від «країни мрій» будуть такими антонімічними. В аеропорту я випадково познайомилася з новими людьми, які встигли за тридцять хвилин розповісти історію їхньої сім'ї, бізнесу та Америки в цілому. Так, спілкуватися з ними — справжнє задоволення. Посміхаються, жартують, завжди вислухають та ще й компліменти встигають сказати. І зовсім неважливо, чи то тінейджер твого віку, чи 80-річна пенсіонерка, яка подорожує країною — ти завжди знайдеш цікаві  теми для обговорень. І вони не стосуватимуться проблем двоюрідної сестри “сосєдки” чи дорогого газу. Таку культуру спілкування нам би запозичити в цих людей. “Старбакс” – то, мабуть, перша річ, яку я спробувала в Америці. Сказати, що на смак щось незвичайно вражаюче — ні, але в душі теплилося якесь безглузде задоволення від того, що я таки спробувала цю популярну продукцію. Але ж на одній  каві не протримаєшся — щось і їсти треба. Ось тут вже, як кажуть, культурний шок дав про себе знати. Замість пахучого борщу й домашніх котлеток — гамбургер і картопля фрі. Пізніше звичайно знайшла місця зі здоровою їжею та й сім'ю американську почала привчати до неї, однак спочатку було важко звикати. Та ще й досі просинаюся вночі від солодких снів про варенички зі сметанкою та компот зі свіжих ягід. Чи то я вередлива, чи справжня українка. Чого, мабуть, чекала найбільше, то Різдва! Хто з нас із захватом не дивився комедію “Один вдома”, нарізаючи кубики олів’є і мріючи про великий дім із каміном і здоровезною ялинкою? То ж, звичайно, неважко зрозуміти, які щасливі передчуття переповнювали серце, коли в місті порозвішували  різнокольорові вогні, а в магазинах раз по раз вмикали вічну мелодію “Джінкл белс”.  І, хочете вірте, хочете – ні, але ялинку ми із сім'єю прикрасили вже першого грудня. Та й то ремствували, що запізно почали це робити.  Я тоді промовчала, згадуючи, як колись за п'ять хвилин до Нового року ледь не розбила всі прикраси, чіпляюч и зірку на верхівку своєї хвойної красуні. Навряд чи б цю ситуацію зрозуміла моя американська сім'я. Різдво й справді було казковим! Подарунки, уся сім'я разом, смачна вечеря та запалені свічки в церкві опівночі. Я ще й печива для Санта-Клауса напекла. Та, мабуть, забагато  цукру поклала, бо вранці мій американський тато жалівся, що живіт болів. А все-таки я Діда Мороза більше поважаю: йому гостинці не печуть, а він усе одно подарунки приносить. Справжній українець! Однак найбільше нервувала я через школу. Що очікувати? Чи то там справді, як у кіно:  черлідери, “накачані” круті футболісти й лузери у великих окулярах ходять коридорами? Що ж, можна сказати й так! Але, окрім них, там ще сотні інших учнів, які мобільно пересуваються протягом перерви, оскільки вона триває лише сім хвилин (!). І це після того, як я любила сидіти в буфеті після важкої контрольної з алгебри й спокійно жувати щойно випечену булочку з маком? Так, спочатку було важко звикати до нової системи, однак з часом усе стало зрозумілим і навіть зручним. Пролітають хвилини і дні. Швидко біжить час, але навіть його стрімкі течії не змивають міцні граніти вражень. Я звикаю до мого американського життя, але продовжую порівнювати його з рідним українським. І якими б різними не були традиції, усі ми люди зі своїми мріями, сподіваннями й спогадами. І ділитися  ними одне з одним – це завжди велика радість і цінний здобуток. Бо відкриваючи двері до чийогось серця, можеш знайти новий світ, нового себе.   Далеко від рідного дому, за тисячі кілометрів від рідних, продовжую слідувати за своїми мріями. Бо ніколи не знаєш, куди вони тебе приведуть: чи то в лабіринт розчарувань, чи то в прірву думок, чи то...  в Америку!
Марія Васильєва, 16 років Україна, Полтава Зараз тимчасово продиваю в США як учень по обімну Невеличке ессе про враження від США
Vasiljeva


ІнфоЦентр
Есть ли в Америке продуктовый базар? Есть   ли в  Америке  обыкновенный  продуктовый  базар? Да. Есть, н...
Помидором по ... "фейсу" Вот  уже  в  течение  четырех  дней  жители  и  гости&nbs...
"Большая шестерка" Кто такой  Кристи Мэтьюсон, что о нем  постоянно  говорят в Факторивилле  -&n...

Пропозиції

Шафи-купе на замовлення. Максимально низькі ціни

Виготовляємо шафи купе з різноманітним внутрішнім наповненням, будь-якого дизайну, художнього оформлення дверей: дзеркала, малюнки піскоструминні, фотодрук. Широка кольорова гама. Висока якість комплектуючих. Замір, монтаж - БЕЗКОШТОВНО. Дзвоніть, замовляйте  +38 (066) 1257857 ;  +38 (093) 6218323      

Інформація про Київ

В Голосіївському райуправлінні міліції Києва новий керівник В Голосіївському райуправлінні міліції Києва новий керівник Кожен керівник у процесі управлін...

В Киеве установили лавочки для поцелуев!   Ко всемирному Дню поцелуев, который отмечается 6 июля, в столице установили пять лавоч...

Всі регіональні новини
Підприємства Знижки Інформаційні центри Про Київ Юридичний відділ Транспорт Готелі та квартири Харчування Банки Офіційні структури   Відпочинок Київ Медицина Зв'язок Торгівля Прес-заходи Наші кнопки Для журналістів Авіакомпанії, Авіабілети Подорожі