Зробити стартовою Додати до обраного Увійти | Реєстрація

Оновлена версія Порталу журналістів і блогерів 

Працює оновлена версія сайту Порталу журналістів і блогерів

дивитись далі
Ірена Карпа: Бунт – це абсолютно нормальний стан
2012-07-07 14:02:49
Карпу можна не помітити, але не зважати на неї не можливо. Особливо залишатися байдужим. Особливо, коли Ірена починає говорити. Впевненим альтом вона емоційно забиває цвяхами свої аргументи в розмові. Маючи тендітну статуру («рідні 48 кг»), Карпа випромінює енергетику потужності 1 слово/гуде натовп. Тінейджерські «шмотки» та коротка «незаглазурована» зачіска тільки збивають з пантелику, коли чуєш стрункі логічно впорядковані міркування, приперчені жартами та серйозною провокацією. Словом, «Фройд би плакав…»

Ірено, моє знайомство з творчістю Карпи розпочалося з книжки «Фройд би плакав», жовта палітурка якої була майже в кожній кімнаті (умовно назвемо ці студентські приміщення львівського гуртожитку так (усміхаюсь). І нещодавно переглядала відео з тобою у головній ролі з-під Верховної ради. Таке відчуття, що Карпа незмінна: знову таки бунт, знову таки протест. Чи змінилося щось у твоєму внутрішньому посилі чи «лиш боротись, значить жить»?
 — Мені здається, був час, що я взагалі думала, що я стала така дуже рівна, виважена і це НЕ було навіть пов’язано із дітьми, але потім, як не дивно, після двох дітей, мені здається, в мене якийсь такий рефреш відбувся в мозку і дуже багато якогось такого погляду на життя незасміченого суспільними такими нашаруваннями. Тобто, я навіть на тому рівні, що я дістаю свої якісь підліткові шмотки і спокійно їх нОшу, не дивлячись на те, що мені 30 років. Мені якось нормально. І дуже важливо для людини творчої «не заматєрєвать»… Не бути з думкою, що «я вся така серйозна». З серйозністю приходить кон’юнктурність, а це те, що мені непотрібно, це те, що заважає творити, заважає дивитися на світ свіжими очима. І бунт – це абсолютно нормальний стан, тому що завжди дуже багато є речей (вони були, і будуть, і є), які потрібно міняти, а не плисти за течією.

 — Зараз спостерігається тенденція, про яку хіба лінивий не говорить. Це тотальна маскулінізація жінок і фемінізація чоловіків. Твої думки з цього приводу.
 — ой, я не знаю. Нещодавно читала одну цікаву статтю, де авторка аналізує Софійку Андрухович, Таню Малярчук і мене, як власне, постфеміністок. Для нас якось так апріорі чоловіки і жінки  — це рівні істоти і мені якось неважливо. Я з такою ж легкістю, як з чоловіком могла б мати сім’ю з жінкою, важливо, які в кого риси, навички… Дійсно, ти права в тому сенсі, що все менше і менше мужніх чоловіків. Є, навіть ті, хто видаються таким мачо, а ти збрий з нього бороду і подивися, як він буде реагувати на певні речі і відкриєш, що це людина залежна від мамочки буде, несамостійна і ше й боягузлива. Оце  найприкріше…

-прочитала на твоїй сторінці в facebook прикольне зауваження: «сьогодні кожен гуцул знає, що за гомофобією ховається латентна гомосексуальність». Якщо взяти це за лекало, то виникає питання. Ти так активно виступаєш на захист української мови, 5 червня, зокрема, агітувала на збір під Верховною Радою…Чи не зявлялася думка, що оскільки стільки сил спрямовано на захист мови, то ми, як її носії слабкі та «беззахисні»?
 - Звичайно ж, ми слабкі. От я щойно побувала на телебаченні. Ведуча, яка україномовна переходить на російську…у розмові з ведучим, тоді як він спокійно розумітиме українську. Чому і звідки ця позиція для упослідженості? Я цього собі ніколи не дозволяю…хоча я розумію, що якщо ти мінімально хоч трохи слабша особистість, тебе так і тягне це зробити, бо російської мови звучить безперечно більше, російськомовна культура більш медійно розкручена, а завжди легше стати в стадо, аніж стояти особнячком…

-Зона комфорту..
-Так, дійсно, оце ти вдало підмітила, зона комфорту. І моя зона комфорту – це моя совість, і те ким я є, і я не хочу прогинатися, тому російською я говорю з людьми, які просто не розуміють українську.. В Росії – це логічно. В Іспанії я говорю іспанською, в Каталонії я знаю кілька слів каталонською. Я буду намагатися нею говорити, просто щоби проявити повагу до цієї землі, а тут люди самі до себе проявляють неповагу .В країні, яка називається Україна, перескакувати на російську заради чого..? Як у цьому ролику: тебе це не перетворить на москаля….(йдеться про серію роликів «Я хочу розмовляти українською мовою» від мистецького обєднання «Остання барикада»  — прим. авт.).

- Я знаю, ти довгий час подорожувала південно-східною Азією. Ніколи не було бажання зробити якийсь певний фільм, як наприклад хлопці (Rick Mereki,Tim Whiteі AndrewLees об’їхали 11 країн за 44 дні– прим. авт.), що відзняли три стрічки «Рухайся» / «Move», «Їж» /«Eat», «Навчайся» /«Learn» і, можливо, в такий спосіб навіть пропагувати Україну?
 - я би хотіла взагалі знімати таке travel-шоу.

-А ти взагалі дивишся телебачення чи вже повністю інтернетизована?
 — Я інтернетизована вже давно, телебачення дивлюсь, коли я десь в готелі, можу увімкнути новини BBC, Cartoon Network, Discovery Channel, HBO, коли вони якесь нормальне кіно показують. Українське телебачення уже багато років не дивлюсь.

-А музику яку слухаєш? Що тобі близьке?
 — Ой, я не знаю…музику, яка добре зроблена, я можу слухати незалежно від жанру: буде це рок, хіп-хоп, буде Кайлі Міноуг, Мадонна або Роббі Вільямс — я не переключу, хоча й не слухаю цього, сама собі це не вмикаю. Останнім часом щось згадала Ніка Кейва, Тома Вейтса, Radiohead, Muse…це все класика і, дай Боже здоров’я, що ці гурти там ще існують і продовжують робити щось нове і кльове.

- В тебе такий цікавий амбівалентний образ: така собі хуліганка, але «навантажена» інтелектом. Багато людей обпікається на поверхневе враження «задиристого дівчиська»?
ірена карпа
  — Ти знаєш, в мене таке враження, що люди ще чогось іншого чекають. Коли я приходжу, то вони дивляться на мій зріст, 160 см, потім виникає якесь таке здивування і розчарування. Вони чекають побачити мене якусь вдвічі більшу. Потім їх ще дивує, шо я молодо виглядаю…а як я маю виглядати? Я не приховую свій вік, я вважаю, що дурня, коли тьотки там щось брешуть, в паспортах міняють.. Мені стільки, скільки є… Щось встигла зробити, щось не встигла, і, по-моєму, це єдиний спосіб нормально хуліганити, коли за цим щось стоїть. Будь-які суспільні провокації, арт-провокації, графіті чи якісь протести — всЕ має щось стояти за людиною. Той самий Мерилін Менсон, він далеко не «кровожадный мудак». Він дуже насправді добра, чуйна, вихована людина. Це власне образ, імідж. Чи всі ці рок-музиканти, що з викликом одягаються, щось там роблять, за цим має стояти меседж. Просто інакше бігати і кричати: «я – гей»…(знизує плечима) Ну і що далі?…Тобто, мабуть, якби я була пустопорожньою, я б намагалася грати в якогось такого правильного члена суспільства з «правільним мужем», «правільнай машинкай» …

- «Женщіна-Мать»?(усміхаюсь)
 — (схильно киває) «Женщіна-Мать с квартірай в крєдіт»…а так, коли є що сказати, то часто треба кричати, щоб це почули. Просто бути інтелігентом і говорити комусь на вушко, багато толку не буде, хоча і цей метод хороший, якщо кричати ти не привчився.

карпа ірена





















-Ти позиціонуєш себе як незалежна особистість, але я переконана, що згідно з законом єдності і боротьби протилежностей, є певні залежності у твоєму житті. Що є твоїм наркотиком? До чого ти сильно привязана?
-м'ясо з кров’ю..(сміємося). Я жеру о 12 ночі..і можу собі зробити стейк…
 Знаєш, як це не дивно, в мене залежність від свободи саме .. Як тільки я відчуваю, що мене щось утискає, обмежує моє пересування, я починаю кіпішувати. Як-от зараз сталося з цією німецькою візою… (Карпі відмовили у надані візи в посольстві Німеччини – прим. авт.) Мені настільки прикро…дика сама ситуація, що мені забороняють кудись їхати.

-(киваю) в курсі, читала твій блог на «Українській Правді» ( «Жодних віз українським недо-людям» — прим. авт.)…
-так, це взагалі якесь позорнякове, це не то, шо мені просто его образили… Просто взагалі антилюдська система: ти маєш право або не маєш право знаходитися… Це все Божа земля! Ти – Людина! Ти маєш право пересуватися будь-де! І це дійсно дивно, що це робить європейське посольство. Це суперечить їхнім же конституціям, які проголошують рівність всіх людей…

 -…за що боролися…
-
Так, зараз вони розказують, що ти там пересидів в коридорах три дні, ми не дамо тобі візу… Вибачте, деякі країни, та ж Румунія, вони просто без всіляких перешкод їздять. Вони там не працюють. Українці, навіть якщо вони там нелегали, не бандитують, не крадуть, вони ідуть і виконують ту роботу, від якої там відмовляться понтові громадяни європейської спільноти. А там я жодного українця не бачила, який би жебрав під супермаркетом, будучи здоровим мужичком. В основному, це ті люди, які можуть в силу свого паспорта перебувати там. Це ті ж араби, які сидять на соціальних допомогах з їхніми жінками, бо їм не можна працювати за Кораном, але Франція перед ними вибачається і тому запрошує нових і нових, дають соцпакети, беруть кредит на 10 років, порушують закон, міняють прізвище і беруть новий кредит. Українці там сидять тихіше води, нижче трави, вони і раді платити податки, хай би їх легалізували. Я от цих несправедливостей не розумію: чому до нас відносяться як до скотів, чому у них навіть немає у візовій анкеті графи «культура»?

не передбачено… (саркастично)
 — так… як журналіст, ти можеш, а як культурний діяч – ні. І ше, одну секундочку, це називалося «спрощена процедура візи для журналістів»!! Я подала всі документи, які тільки можуть бути і все одно це їх не переконало. Ось вона спрощена процедура шенгенської візи. Дуже важливо, щоб наші люди не мовчали. Ми намагаємось битися проти своїх чиновників, так от ті чиновники нічим не кращі, просто, шо в нього європейський паспорт чи той самий наш чиновник, що працює в амбасаді… Це не значить, він не нєбожитель! В тебе є твої права, ти – Людина!
 Дуже сумно читати коментарі… Я просто написала блог, воно справді пішло дуже добре, бо таких, як я, ображених людей, є дуже багато, але тим не менше коментарів дуже багато є хохляцьких із серії «ну да канєшна». Знаєш, це як анекдот, де українців в котлі пекла ніхто не стереже, бо коли один випхається, то інший стягне …
  Шо я намагаюсь зробити? По-перше, вискочити сама, створити прецедент, допомогти іншим, бо коли буде прецедент, коли про це говорять, річ є. Коли про неї мовчати… Ворога завжди треба бачити в обличчя. Завжди! Найстрашніший ворог той, що ховається в темряві, бо ти про нього не знаєш.

Продовження: Україна: Видоїли? Ось вам ше м’ясо! — Ірена Карпа


За матеріалами ВКурсе.ua



Інтерв'ю
Валерий Пирогов. Всё может быть в искусстве. Надо только… Завсегдатаи Большого скульптурного салона, безусловно, обращали внимание на композиции из дерева ...
Игорь Бигдан: Хрестоматия блога. Часть 2   О.Г. Игорь, а сколько у вас вообще инет-ресурсов? ЖЖ, facebook, что еще? ibig...
Игорь Бигдан: Хрестоматия блога. Часть 1   «Самый сок!» – написано на его странице. В гости к нему в ...

Пропозиції

Шафи-купе на замовлення. Максимально низькі ціни

Виготовляємо шафи купе з різноманітним внутрішнім наповненням, будь-якого дизайну, художнього оформлення дверей: дзеркала, малюнки піскоструминні, фотодрук. Широка кольорова гама. Висока якість комплектуючих. Замір, монтаж - БЕЗКОШТОВНО. Дзвоніть, замовляйте  +38 (066) 1257857 ;  +38 (093) 6218323      

Інформація про Київ

В Голосіївському райуправлінні міліції Києва новий керівник В Голосіївському райуправлінні міліції Києва новий керівник Кожен керівник у процесі управлін...

В Киеве установили лавочки для поцелуев!   Ко всемирному Дню поцелуев, который отмечается 6 июля, в столице установили пять лавоч...

Всі регіональні новини
Підприємства Знижки Інформаційні центри Про Київ Юридичний відділ Транспорт Готелі та квартири Харчування Банки Офіційні структури   Відпочинок Київ Медицина Зв'язок Торгівля Прес-заходи Наші кнопки Для журналістів Авіакомпанії, Авіабілети Подорожі